Taking too long? Close loading screen.

Концептуальні засади державної регуляторної політики

koncept_zasadi

Розробка та впровадження будь-якого регуляторного акта має відповідати таким принципам:необхідності, що передбачає обґрунтування доцільності державного втручання у сфері, де регуляторний акт пропонується, і докази того, що існуюча проблема вирішується введенням державного регулювання; ефективності, яка полягає в аналізі вигод від регулювання акта, в дослідженні того, чи обґрунтованими є витрачені суб’єктами господарської діяльності, громадянами та державою кошти і чи регуляторний акт є найефективнішим з усіх можливих альтернатив досягнення поставленої мети; справедливості, котра забезпечує рівноправність усіх суб’єктів господарської діяльності. Стягнення мають адекватно відповідати обсягові заподіяної шкоди;послідовності, що встановлює, наскільки регуляторний акт узгоджується з основними положеннями державної регуляторної політики, іншими проголошеними законодавчими та регуляторними актами, унеможливлює дублювання;прозорості, яка дає змогу забезпечити чіткість, послідовність, зрозумілість регуляторного акта, його виконуваність.Прозорість дає можливість відстежувати виконання регуляторного акта, допомоги і заохочення його виконання суб’єктами господарської діяльності. Має бути наявною і загальнодоступною повна інформація про законодавчі та інші регуляторні акти, порядок їх виконання; простоті, яка полягає в тому, що регуляторні акти мають бути простими за змістом, не містити положень, що допускають двозначні тлумачення, у громадян і підприємців не повинно виникати труднощів із розумінням положень регуляторних актів.

Як зазначає О.Ф. Андрійко, державна регуляторна політика спрямовується на істотне удосконалення практики регулювання діяльності суб’єктів, перегляд існуючих регуляторних актів на предмет їх доцільності в нових економічних умовах, удосконалення нормативно-правової бази в економічній і соціальній сферах [2, с.67].

Важливо забезпечити систематичне відстеження ефективності впровадження регуляторних актів, оцінювання економічних і соціальних наслідків від прийнятих регуляторних актів. Необхідним є встановлення обов’язкових правил та єдиної процедури, які забезпечували б незворотність та послідовність державної регуляторної політики.

Державна регуляторна політика відкриває нові методичні та практичні підходи до оптимізації та послідовності, передбачуваності й стабільності відносин держави із суб’єктами господарської діяльності в ринковому середовищі. Вона охоплює всі сфери державного регулювання діяльності суб’єктів господарської діяльності [3, с.34].

Законодавчі й регуляторні акти, які встановлюють обов’язки та зачіпають права, свободу і законні інтереси громадян і суб’єктів господарської діяльності, насамперед передбачають: правила та процедури щодо входження на ринок та виходу з нього суб’єктів господарської діяльності, їх створення та ліквідації; дозвільна система на впровадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види діяльності; контроль за безпекою та якістю продукції; контроль за обов’язковими платежами до бюджетів і державних цільових фондів; правила щодо обсягу та процедур подання обов’язкової звітності; регулювання цін; антимонопольне регулювання; контроль та обмеження щодо грошових та товарних потоків (включаючи інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність); регулювання зайнятості і використання трудових ресурсів. У зв’язку з цим державна політика має стосуватися змісту регуляторних актів на предмет їх відповідності принципам державної регуляторної політики.

Згідно із Господарським кодексом України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

СВЯЗАТЬСЯ С НАМИ